Онлайн-бібліотека "Чтиво" припиняє своє існування. Хтось вважає це непосильною втратою, інші радіють закриттю ресурсу з піратським контентом.
Про це рішення повідомила команда проєкту
"Чтиво" — це ресурс, що містив електронні версії від старих наукових видань до піратських копій книжок українських видавництв. У бібліотеці також розміщувалися праці іноземними мовами з української тематики.
Проєкт розпочався у 2005 році як невелика ініціатива, що прагнула зробити українську літературу доступнішою. Станом на 21 квітня 2025 року книгарня містила понад 28 тисяч авторів і більше ніж 85 тисяч творів.
Дев'ятнадцятого березня команда проєкту повідомила про закриття "Чтиво"
"З часом умови існування таких проєктів суттєво змінилися. Продовжувати роботу бібліотеки у сталий та відповідальний спосіб для нас більше неможливо", — пояснила команда.
Також вона зазначала, що сайт більше активно не підтримуватиметься.
Реакція на закриття
Публіцист В'ячеслав Несторов переконаний, що закриття ресурсу — трагедія. Нині це ще не зрозуміло, "але дуже скоро це стане наявною проблемою".
Історик і письменник Едуард Андрющенко порадив користувачам аналоги "Чтива", менш відомі, проте "без відверто піратського контенту".
Генеалог Андрій Кравцов вважає, що піратського контенту на ресурсі було небагато і "закриття такого потужного з великої букви Україноцентричного проєкту — це як відрубати собі руку, якщо взагалі не вистрілити в голову".
Письменник і перекладач Антон Санченко вважає, що ресурси, подібні до "Чтива", "відкинули наш сегмент інтернету й електронного книговидання на двадцятиліття назад". Він також зазначив, що колись листувався з командою проєкту і пропонував їм додавати посилання на сайт видавництва, де взяли книжку, на що йому відповіли, що він "стоїть на шляху прогресу".
Видавець Олексій Жупанський також пригадав свій досвід із "Чтивом": "Досі бадьорять своєю свіжістю спогади про те, як на мої неодноразові звернення прибрати із «Чтива» десятки наших спірачених і викладених там книжок, їхні адміни відповідали, що спершу я маю їм довести, що наше видавництво має права на видання тих книжок".
Редакторка та співзасновниця медіа "Читомо" Оксана Хмельовська розповіла, що означає закриття інформаційного ресурсу з безкоштовним доступом до українських книжок "Чтиво".
Про це вона розповіла в інтерв'ю на Радіо Культура.
За словами Хмельовської, "свого часу сайт зробив дуже велику роботу" і був цінним ресурсом для дослідників, переважно гуманітаристики. Водночас вона зазначила, що він часто порушував авторське право, йдучи проти законодавства і власних видавців. Саме тому її ставлення двояке.
Редакторка поділилася тим, що також використовувала "Чтиво" для своїх наукових потреб. І, пишучи статті про літературно-мистецьку періодику, посилалася на ресурс.
Вона також порадила інші ресурси, які створюють державні інституції:
- "Україніка" — сайт бібліотеки Вернадського;
- "Культура України" — ресурс бібліотеки Ярослава Мудрого.
І зазначила, що з появою Українського культурного фонду буквально кожна велика бібліотека зробила крок у напрямку цифровізації.
На думку Хмельовської, Мінкульт має регулювати ці процеси, бо нині "всі бібліотеки оцифровують, що хочуть, як вони хочуть", і "важлива державна стратегія". Окрім того, редакторка переконана, що закриття ресурсу оприявнює ширшу за піратство проблему — потребу реформ в освіті та культурі. І саме держава має сприяти тому, аби науковці й дослідники мали доступ до важливих для них праць.
Співзасновниця "Читомо" вважає, що існування таких ресурсів, як "Абук" і Megogo Books, свідчить про те, що "українці абсолютно нормально прощаються зі своїми коштами". І це неправильно, коли через низьку заробітну плату у видавничій справі спостерігається відтік кадрів, але "ми тішимося тим, що отримали безкоштовну електронну книжку".
Наприкінці Хмельовська зауважила, що була б рада, якби "Чтиво" віддало свої архіви для держави.
| 
