Га́йворонська Га́нна Андрі́ївна (сестра Філомена) — українська поетеса, греко-католицька черниця.
Одна з поезій
ЛУГАНЩИНІ
Луганщина! Світанок України!
Земля життя мого й моїх батьків.
Державо юності,
У світі ти єдина
У плахті із лісів, полів і нив.
Озвучена козацькими піснями
І підперезана, мов поясом, Дінцем,
Як мати добра, ти завжди над нами
Схиляєшся стривоженим лицем.
Мене Донбас виховував, мов панну,
На кряжах загартовував крутих,
І я Луганщині виспівую осанну,
Вустами соняхів цілую золотих.
В степах безмежних вчилася дзвеніти,
Мов жайвір, що торкає дзвін крилом,
Цю землю шанувати і любити
І сивіти донбаським полином.
Зерно й вугілля. Териконів шати,
Лісів соснових шепіт на зорі, -
Отут мене ходити вчила мати,
Орали Дике поле лугарі.... Читати далі
Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Трильський; * 21 серпня 1888, Краків — † 11 серпня 1932, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач. Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.
Дмитро́ Дми́трович Кре́мінь (21 серпня 1953, с. Суха Іршавського району Закарпатської області) — поет, публіцист, есеїст, перекладач, лауреат Шевченківської премії. Член Національної спілки письменників України (1979), Асоціації українських письменників (1997), Асоціації естрадних діячів України (1999). Батько українського політика та науковця, голови Миколаївської обласної ради з 25 лютого 2014 Тараса Креміня.
Із творчості
А де ж те скіфське золото?
В землі
справдешня золота ріка розлита,
чи відвезли у безвість кораблі,
грузькі трієри ольвіополіта,
просяяні пластини золоті
та пекторалі сонячну осяяність?... Читати далі
Мико́ла Іва́нович Бучко́ (*19 серпня 1948, Удич) — український поет.
Уривок з поеми
Либонь, пора.
Таки пора збиратись…
Межа
земного й неземного:
ні віршувать,
ні малювать…
ні мовить…
Вчора коротко, недовго
вітали друзі…
День народження…
Не розмовляти
лікар радив строго.
Дарунок — жменька слів
терпких,
зажурених…
Нікого поруч.
Можу говорити
Тільки сам з собою —
Поки ранок
двері не відчинить
на той світ…
Понад Летою бездонною…
до Бога…
Олесь (Олександр) Васильович Донченко (* 19 серпня 1902, с. Великі Сорочинці Полтавської області —†12 квітня 1954, м. Лубни Полтавської області) — український радянський поет, прозаїк, ка
... Читати далі
Герасим'ю́к Васи́ль Дми́трович (*18 серпня 1956, Караганда) — український поет, лауреат Шевченківської премії (2003).
Із творчості
Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти.
Один - щонайменший - стезю твою переступає.
Його не запитуєш: хто ти, бо знаєш, хто ти/
Бо є в нього ангел - в такого, ти думав, немає?
Ти думав: хоч нині не треба оцих в самоті.
Найменшого просиш: хоч ти не дивися на мене.
І він опускає зіниці свої золоті,
бо є в нього ангел - ти думав, також прок
... Читати далі
Ю́рій Рома́нович І́здрик (* 16 серпня 1962, Калуш) — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Флешка-2GB» (2009), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.
Одна з поезій
сто років горить за сараєм сараєво
сто доль за стодолою ріжуться в смерть
перекрили діру поміж пеклом і раєм ми
наша чаша терпіння наповнена вщерть ... Читати далі
Віктор Володимирович Зубар (*15 серпня 1923 — †3 вересня 1994) — український поет, драматург, з 1963 — член НСПУ.
Із творчості
КРИЛА УКРАЇНИ
Синьо-жовтий прапор
Процвіта над нами,
Наче синє небо
В полі над житами.
Синьо-жовтий прапор
В сонячнім промінні —
Символ щастя-долі,
Крила України.
З волі запорожців
Стяг наш народився,
З духу України
В небесах розвився!
Ми не хочем лити
Крапелини крові,
Постає Вкраїна
З доброти, любові.
Постає Вкраїна
З щирості й сумління,
Шлях їй осінило
Боже Провидіння.... Читати далі
