Прохолодна літня злива Впрілу землю остудила, Куряву додолу збивши. Земля, шви сухі заливши, Ненаситно зашипіла, Запарувала, закипіла, Спрагло всмоктуючи воду, Начебто не пила зроду! Зелень кинулась до росту, Стомлена тривалим постом. Здавалось, що заворушились Трави, лози закрутились, Зав’юнились, политі. Ось комарі несамовиті Запищали, загуділи (Після зливи зголодніли). А я стояла на порозі, Надивуватися не в змозі Перемінам у природі. Щось життєдайне в цій негоді Було і передалося мені. Найщасливіша на землі, Мабуть, якраз саме тоді, Була у рідному селі!
Ольго, Ви створили у своєму творі живу картину природи, сповнену краси та свіжості. Читаючи Ваш вірш, я ніби відчула запах та прохолоду тієї зливи. "Щось життєдайне в цій негоді", - так, дощ - це іноді чудово! На жаль, у вірші деякі рядки не вписуються в загальну форму (у розмір), але використані Вами художні засоби, чудовий зміст поезії усе те компенсують. А закінчення також дуже гарне. Ставлю 5!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
