Невгамовний тайфун гомонить,
Розриває підсонячні ставні...
І не молот солідний гримить,
А розряди могучі і славні...
Дирижаблі у ваті снують,
Що купчасто лягла сьомим небом...
Верховіття спочинок знайдуть,
Бо нескорені вічним потребам...
На землі в березневий палац
Сміх навіював княжі тюльпани...
І гранітом оздоблений плац
В час зими не припав порохами...
Горизонт – своєрідний бар’єр!
Втихомирює жили стихії!
Бо земля – то овальний кар’єр!
А хмарини – в западині змії!
|