От, от засну, і сподіваюсь... Що нині сонце зранку зацвітає, І навіть стомлене тепло Спроквола, зледве, землю зігріває... То осінь... То вона блукає... Між слів і відчаю думок, То спогади шляхи шукать, Та поміж замкнених думок... Мого нікчемного нерозуміння, Моїх несповнених ідей, Мого таки, заледве тління... Зітхаю... й бачу сновидіння Відвертих в щирості ідей...
І не чекай, я не веління, Та не запечений у висі Прометей..
Що переслідують як тіні Тікаючи в минулий день Мого таки, заледве тління... Зітхаю... й бачу сновидіння Відвертих в щирості ідей...
Ви автор Вам видніше, пане Ромку, але не треба спішити друкувати сирі "вірші", дайте їм відлежатись, висохнути від чорнила... і змінити у правильному ракурсі, як потрібно!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за