От, от засну, і сподіваюсь... Що нині сонце зранку зацвітає, І навіть стомлене тепло Спроквола, зледве, землю зігріває... То осінь... То вона блукає... Між слів і відчаю думок, То спогади шляхи шукать, Та поміж замкнених думок... Мого нікчемного нерозуміння, Моїх несповнених ідей, Мого таки, заледве тління... Зітхаю... й бачу сновидіння Відвертих в щирості ідей...
І не чекай, я не веління, Та не запечений у висі Прометей..
Що переслідують як тіні Тікаючи в минулий день Мого таки, заледве тління... Зітхаю... й бачу сновидіння Відвертих в щирості ідей...
Ви автор Вам видніше, пане Ромку, але не треба спішити друкувати сирі "вірші", дайте їм відлежатись, висохнути від чорнила... і змінити у правильному ракурсі, як потрібно!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
Мо" щось змінити? 
