Про те згадав лиш я.
Про те згадав лиш я, Зібгавши у долонях вітер думки - Як проросли холодного німого дня Сполохані і нетривкі рядків сполуки... Як заплелись в орнаменти світів У вись кріз хащі спогадів та муки – Живі рядки... Дарунок з висоти. Як принесли у душу Сонця й неба перевтілення розлуки... І через докорів дощі, Холодні зливи згадок, Через п’янкі і чорні джазу звуки Несли живе... Я бачив незбагнене сонце, Я нині покруч муки, Серед німих рядків, І непромовлених світів, Зітлілих в порох віршів І думок хмільних сполуки... Я в’язень духу, Полонений звитягою сузір, Галактик і зірок. Обожнюю липневе сонце, Неквапний плин осінніх днів, Надривний чорний блюз, джаз-рок... Я... в’язень духу... Віршів... спалахів думок...
Додав: Romko (23.01.2009)
| Автор: © Зіньчук Роман
Розміщено на сторінці : Поезія Зіньчука Романа
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2421 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА