Блукав, не знаючи сенсу поміж знавіснілих. Шукав заледве самого себе.
Вдивляючись у чистий захід стомленого липнем сонця, вірив у неминучість
долі та благав у Всевишнього правди... колами і спекотними вулицями
зубожілого міста, без бажання вертав додому. Ліхтарі знавісніло
всміхалися примарним світом і остання цигарка жевріла у непевній
долоні... Я йшов додому... Спогади барвистими зміями спліталися у мозку
і “People are Strange” лунало в мені... спекотний липень. Лагідна
пора... Отак посеред ночі писати банальні рядки лихої вдачі та мріяти про величне... Коли ж буде спокій та віра у світле?..
У мене колись була збірка творів. Але не звичайна. Чому? А у ній твори були загальною довжиною 60 слів (можливо трохи більше, просто не пам*ятаю). У творі Романа 88 слів (якщо статистика Ворду не бреше). Твір достойний нашої уваги. Від себе ставлю 5.
Мені дуже нагадує Оксану Забужко (моя улюблена на сьогодні письменниця) з її львівською вишукано-шляхетною мовою та ухилом до філософського копирсання в собі. Браво!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
