Жура... Несподівано, посеред світла І помаранчевих світил вранішньої осені, Маю тривку розмову – Про особисте, Та не своє... Про життя, Але не моє... Дивлюсь на речі, Як на давно зітлілі... Бачу очі у небі ночі, Що як ті жаринки, Як миттєвий спалах Знайомих, та не моїх очей...
За годину до сповіді, За мить до розуміння Полишаю... Та проте знаю Не втрачу, але покину... Назавжди...
Не сумуй, моя жура, Не забувай за миті, Полиши мій сон, Моє життя, Ту сповідь сплетену на вітрі – Незвичних слів, Гнітких розмов, І листопаду розуміння... Я знаю, не покину знов... Хоч буду промовляти - ні, Із вищого Його веління...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
0
