…Прорватись, продертись крізь розпачу хащі, й на мить не спинятись, хоч далі все важче; зневіру під ноги пожбуривши хижу, тягтися до цілі, усоте упавши.
Хай поступ лунає затято, уперто, бо тут зупинитися – значить, померти. Цей світ, мовби звір кожен слід твій оближе, та як не хотів би – не в змозі затерти.
Тому, хоч і шлях лабіринтом заклятим заплівся надійно, і ніде спитати про вихід; та сяють сліди твої свіжі краплинами крові – за волю розплати.
Дякую, Василю =) Але ж я ніби й недавно друкував попередній вірш - всього місяць тому, у мене частіше писати не виходить )))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
