Крізь пелену Крізь туману, густу пелену і крізь вічність незримих шляхів, розгледів в небі свічку живу і все життя до неї летів. У часі недосяжна вона, надією світила у світ і давала, давала тепла, щоб кожен знайти міг її слід. Все дістати її я хотів і впавши долу, Бога молив, що би стала реальність із снів, й тими снами молитви я жив. А свічка розправила крила і покрила земний небосхил, як біла голубка в злетіла, нових даючи радісних сил. На землі голубка, в небі свіча… Любов - вічність у часі єдна, Божа Премудрість тільки одна Духом Святим наш світ зберіга. Поряд Тебе стою сього дня в покаянні, в очі дивлюся, Матір неба, прекрасна зоря, щастя – бо я Богу молюся. Подих вітру прогнав пелену, поряд вічність незримих шляхів, у серці вгледів свічку живу, опустилась реальність із снів. На землі голубка, в небі свіча, мелодія ніжна нас все єдна. Божа Премудрість в світі одна, Як же близько твої берега. 09.06.2008р.
|