Вірші

Дивне знамення якось узрів,
Голубка із хмар небо покрила.
Як дитя любувався й радів,
Землю тримають чистії крила.

В позолоті світилась вона,
Ясні промені сонця ловила.
Танцювала, співала душа,
Землю тримають чистії крила.

Знамення від краю до краю…
В небі біла голубка летіла,
Й так душу підносить до раю,
Ця у Бога небачена сила.

Дивлюся, радію і мрію,
Коли очистимо Землю свою.
Живу і плекаю надію
Боже, на милість і ласку Твою.

Голубка літає, літає…
Відчуваю ніжний дотик крила
І серце співає, співає,
Влучила любові гаряча стріла.

Ці крила тримають, тримають
І не дають розлетітись Землі.
Музики хай грають і грають,
Слава небес так потрібна Землі.

О два білих, пухнастих крила,
Дві гарячі прекрасні долоні,
В тобі кружляє танцем Земля,
Золотом сяє, ніби в короні.

Ти показав, я вгледів, узрів
Ці голубки небесної крила,
Як долонями кулю Ти грів,
Щоб весна в нашім серці ожила.

13.05.2008р.