Смеркає. Горить багаття
Полум’ям освітивши далі.
В озері біле латаття
Ховає обличчя в печалі.

Сосни опустили тіні
На землю покриту травою.
Радіє душа переміні,
Любується серце красою.

Вогняну стежину в воді
Вечірня зоря освітила.
Тиша і спокій від тоді,
Як прощення в Бога просила.

Ласкаво подув вітерець,
Торкнувся пелюсток латаття.
Нагорода душі за терпець,
Це нові одежі і плаття.

Вогнище у вись шле зорі,
Потріскує тихо багаття.
Високо в небі на горі
Старе палять Ангели шмаття.

А шмаття ніщо, як гріхи,
Вирвані Богом з тіла, душі.
Стоять наповнені міхи,
Чекаючи на страту в вогні.

Радісно, зоряно серцю,
Що багаття горить у ночі.
Освітлює промінь дверцю
Для спасіння людської душі.

13.02.2008р.