Мантією покрите тіло, остання палахкотить свіча, навколо ангели так сміло співають, що відійшла душа з цього буденного, земного, гріхом налитого ось світу, в зійшла, в злетіла до нового Богом даним першоцвіту. Душа сміється і співає, лише дивується, чому все так, навколо тіла всяк ридає, коли в небі інший життю смак. Легенька, вільна, як пір’їнка, дужа і велика, як гора, відчула Божа є частинка і стріти Господа пора. Мантією покрите тіло, остання не догорить свіча, співають ангели уміло псалми Давида: - Живи душа. Ридають люди, сльози болі, за упокій священик править, душа жива, вона на волі, жива, жива бо Бога славить. 19.09.2008р.
|