Мантією покрите тіло,
остання палахкотить свіча,
навколо ангели так сміло
співають, що відійшла душа
з цього буденного, земного,
гріхом налитого ось світу,
в зійшла, в злетіла до нового
Богом даним першоцвіту. Душа сміється і співає,
лише дивується, чому все так,
навколо тіла всяк ридає,
коли в небі інший життю смак.
Легенька, вільна, як пір’їнка,
дужа і велика, як гора,
відчула Божа є частинка
і стріти Господа пора. Мантією покрите тіло,
остання не догорить свіча,
співають ангели уміло
псалми Давида: - Живи душа.
Ридають люди, сльози болі,
за упокій священик править,
душа жива, вона на волі,
жива, жива бо Бога славить. 19.09.2008р.
| 
та
у Вас 
0