ВІрші

  Диво, просто диво

Між будяками паросток пробився,

тихенько ріс собі так чтиво.

як між ними такий слабкий ужився,

О диво, диво, просто диво.  

Колючі, власні, горді і пихаті

злобно дивились на росток.

Господарі на полі, в земній хаті

на смерть кололи живий листок.

Злі руки тіло давлять, щоб убити,

навіщо їм не схожий так на них.

Ріс паросток, бо хтілось йому жити

і не сприймав неподобств він цих.

А будяки шипіли, злились, бились,

вдіяти нічого не змогли,

як чорні павуки, пересварились.

Паросток пустив нові ростки.

У небі ясне сонце посміхнулось,

дива, одні дива тай годі.

Дивлячись, живе серце сколихнулось

небаченій красі і вроді.

Посеред будяків прекрасна квітка

пахучим повіяла теплом,

на небі люба Матінка привітна,

усміхається людям добром.

Між будяками ростуть уже квітки,

ростуть смиренно і правдиво,

Божі здалека видніються ростки,

О диво, диво, просто диво.  

          10.07.2008р.