Торкнувся я неба
Ось Небо так близько й далеко,
руки піднявши намагаюсь знайти…
Білий журавель, чорний лелеко,
чи можеш на крилах підняти, нести
долоні, щоб Небо відчути,
подих вітру й чисту краплину дощу,
дивний запах м’ятої рути
і серцем піймати амура стрілу.
Лелеко, тобі довіряю
наболілі до крові думи важкі.
До сонця літаєш, я знаю,
розписані в небі польотів стежки.
Направо, наліво і в гору –
мої пересічні думки зійшлися,
ніщо не сховаєш від зору
і слово душі, що шепче молися.
Торкнувся я неба – співаю,
радію народженню літнього дня.
Вклонився Землі я - літаю,
згасає холодна між нами війна.
Природу Твою обнімаю –
словесне пізнання земного буття.
Що в далині – поки не знаю,
зміни час наступив, прийняв каяття.
07.08.2008р.
|