Поговори зі мною, мовчки, нишком, Скажи несказане очима, крадькома, Не находився я з Тобою пішки, Шукаю скрізь, не вірю, що нема… Твоє добро лишилося повсюди, Пусті кутки, на кожнім кроці Ти, Важка скорбота рве, стискає груди, За всю невдячність Ти мене прости… Теплом вуста вже більше не зігріють, Не пригорнусь, як часом защемить, Щодня Ти втілював мої дитячі мрії, Наобіймав навік в останню мить… Зажмурюся, - а може це не правда? Хтось обманув мене без каяття? Та сльози одержимо ллються градом Від усвідомлення, що це, таки, життя…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
