Жаби, ядучі змії,
Часто плюндрують мрії,
Внутрішні вовкулаки
Нас заставляють плакать…
Щиру радість єхидни
Навіть не завжди видно,
Дружби в очах шакала
Менше від літ не стало…
Послуг щодень ведмежих, -
Вже перейшло у межах,
В спині думок лисичих, -
Аж до загону кличе…
Пси обгризають кості, -
Б’ють від жадоби млості,
Ніби тихенькі мишки, -
А виїдають кишки…
Бридкі кліщі і мухи
Вперто марудять вуха,
П’ють упирі кровицю, -
Ангели білолиці…
Розум на спіх мавпують, -
Крам продають, купують,
З доль височіють мури, -
В кого овечі шкури…
Слон без жалю мураху,
Яструб ослаблу птаху,
Воші пирують в шерсті,
В левів немає честі…
Людоньки, де ви, милі?
Серце хіба не плаче?
Досить вже може гнилі?
Хто вам вживив собаче?...
Ви ж із природи інші,
Ніжні, в любові, дружбі,
Божої мало ніші?
В кого тепер на службі?...
Гляньте хоча б у воду, -
Очі, лице і шкіра?
Міміка, сміх і врода?
Точно не видно звіра?
| 
та
у Вас 
0
