Я ладен побитись в заклади на гречку
Бо впевнений: виграю цю суперечку,
Що з першого разу залежність на дотик
Спричинює влада – найважчий наркотик…
Дивлюсь на агонію всіх можновладців,
Їм навіть іще не затиснули пальців,
Вони аж запінились у харкотинні,
Бо маряться вибори надто рутинні…
Забули обіцяні нам перемоги,
Тихенько й підступно знов витерли ноги,
І ну за хвилину зірок вимагати
За їхні ж бюджетні гнилії кагати…
Даруйте, та так ще верхи не смерділи,
Це скільки ж сидить популістів без діла,
Плодять хороводи оновлених партій,
Ті самі, нікчемні, нічого не варті…
У треморі, ломці, страху від фіаско
Міняють знамена, шеврони і маски,
Та вибачте, вже надивились на пики,
Готуйтесь на вихід, а дехто й на піки…
Я все розумію: так довго у Раді…
Підозру двом третім вручив би у зраді,
Хоч знав би терором сплюндрований Крим,
Які їх Іуди продали у Рим…
Надіюсь морально знайти сатисфакцій,
Яких би не було в майбутньому фракцій,
Майдан і Котли не минулись даремно,
І нові на голку присядуть більш ревно…
Цілком усвідомлюю, що: досить важко
За інших тягнути яремну упряжку,
Та були герої не тільки в юдей,
Які присвятили себе для людей…
Найважчий наркотик – без сумніву – влада,
Звичайно, у кожного є своя вада,
Якщо ж ти обранець, то будь дуже пильним,
Бо слабкість прощається виключно сильним…
| 
у Вас 
0
