Ти досі віриш у казку, По коміксах виживаєш, В руках непомітно маску Про всяк і для всіх тримаєш… І мрієш в добра могутність, Що ти заслужив на більше, Стискаєш в долонях сутність, Вслухаючись, чим та дише… Повсюди царі, принцеси, Коханці і добрі маги, А істинна – вічна п’єса: Все має ціну і ваги… У лісі людей чудесних Не модне лице відверте, Тут славлять лиш тих воскреслих, Хто згоден за них умерти… І ніби ніяк без казки, Але зі смаком поразки, Бо ти не знайдеш підказки, Допоки не зІрвеш маски…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую