Лишень мої: Матуся й Тато в цей День почули щастя крик...
Як не хилила б мене доля, Я не спинюся, мрію, дію, І воїн – сам, посеред поля, Бо в грудях маю я Надію… Іду піднесено, щоденно, Пером живлю натхненну ліру, І мить проходить не буденно, В добро плекаю вічну Віру… Дитя всім серцем обіймаю, Моя подяка – в кожнім слові, І хто я є, і що я маю, - Плоди великої Любові… Вже не зверну я з цього шляху, Куди б не кликали стихії, У вись лечу і з кожним змахом Вклоняюсь Матері – Софії… Цей день – всього – осіння дата, Життя пройшов черговий рік, Лишень мої: Матуся й Тато В цей День почули щастя крик…
Як майстерно ви написали про Віру, Надію, Любов та Софію! Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
