Ми стали уже безликими, Розвіяли волю прахом, У масках – були каліками, А зараз – маскують страхом… Мовляв, ну навіщо знатися? А раптом – COVIDдістане? Найважче – собі зізнатися: В душі ж прокажені станем… Гадаю, наступні віруси Уразять, напевне, очі, Бо нюх і смаки поділися, А плани – ще більш охочі… І комікс про зомбі збудеться, Живих не назвеш живими, За діток лишень марудиться, Що буде з цим всім і з ними? Невже не прорватись совісті, Не знайдеться той месія, Що змову лукаву з повісті Зітре і, як дим, розсіє?...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1278 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
