Чорна спіраль гігантського смерчу,
Всмоктує душі і крутить у вихрі,
Тягучої, вічно живучої смерті. Нейрони ростуть, мов планети хребти,
І знов оживають Везувії стихлі,
Дивується час, не в змозі іти. А навхрест протягнуті тонкії струни,
Золотом ріжуть Аідову ніч,
І рушаться квітів всесвітні закони. Даючи життя геніальним мутантам,
З зірками замість облич,
Що засліплюють очі Атлантам.
| 
у Вас 
0
