В тіні столітнього дубу,
На молодій траві.
Приходять у голову думи,
Разом з теплотою землі. Ти відчуваєш дотик руки,
Чийсь погляд у висоту.
Через закриті повіки,
Того, хто дарує доброту. А під час літньої зливи,
Дощ поцілує теплий.
Вустами небесної сили,
І здасться, що ти вже мертвий. Що душа твоя вже на волі,
Що лине у висоту,
Де світять яскраві зорі,
Того, хто дарує доброту. | 
та
у Вас 
