Депортованим сталінським
режимом українцям присвячую ЧОРНА КАЛИНА Паровоз знов гуде, шаленіє: “На схід!”,
В невідоме рушають вагони,
І межею навіки святої землі,
Став для вас край брудного перону. Став до пекла подібним цей світ,
Що конав у думок зубожінні,
Став терновим вінцем сірий дріт,
Що сповів ваші душі невинні. Охоронців німих тихий сказ,
В кожнім серці – розрита могила,
Ваші янголи дивляться з неба на вас,
Та безсилі ламають крила. Скільки згинуло мрій у юрбі,
Пошматовані, горем зім’яті,
Мрії, мрії, навік у журбі,
Ви на кожній сосні розіп’яті. Залишали тоді ви домівку свою,
І не знали, в чим ваша провина…
Тільки в тім, що у ріднім краю,
Горем рясно вродила калина.
| 
у Вас 
0
