На моїй долоні – Візерунки долі, Загадкові скарби, Дивнії світи. Перетнули поле Таємничі смуги, А оці дві поряд, Бачиш – я і ти. А ось ця, тоненька, Донечка рідненька, Тягнеться до сонця, Як квітневий цвіт. А навколо неї – Це батьки й родина, Зібрались на свято, Хай росте наш рід! В тихім смутку в’ється, Через браму серця, Смужка рушникова, Чисте джерело. Тая смужка – мати, Що в старенькій хаті, Хилить у молитві Втомлене чоло. Бачу ще в долоні Батька сиві скроні, Як стискає йому Груди чорний птах. Як сини зростали, До небес злітали, Радісно гойдались, На його руках, Бачу, як рікою, Розлилось кохання, Береги якого – Золоті роки. І несе між ними течія любові Нас по ясних водах Вічної ріки.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
