“Невже це осінь, осінь, о! – та сама” Ліна Костенко
У свою Мекку – Незрівнянну Осінь, Ідуть усі, без винятку, поети, Несуть для неї, Щоб вплела у коси, Одвічний смуток, Оди і сонети. Ідуть почути Журавлину пісню, Небесну пісню, Сповнену журбою, Знайти красу, Приховану навмисно, В густих туманах, Під дощів чадрою. Ідуть побачити, Як падолист багряний, Минулих літ Забув перестороги, І знову кидає, Багаття димом п’яний, Чарівній осені Все золото під ноги. Вона стоїть, Палка від цього свята, Така беззахисна, Відкрита і незнана… Їй тихо каже вітер: -Відцурайся злата, Воно не варте слова тихого – Кохана.
Чудово! Жаль, що не розбили на строфи : "У свою Мекку – Незрівнянну Осінь, Ідуть усі, без винятку, поети, Несуть для неї, щоб вплела у коси, Одвічний смуток, оди і сонети."
Так виразніше. Автор має думати як краще подати свій твір. Візьму цю строфу, з Вашого дозволу, пане Олександре, до свого альбому.
безперечно)) дякую за пораду... напевне причина в тім, що звик писати "у стіл"... тому про подачу не замислювався...тепер буду))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
:up: 
