Свічок яскравих тихе божевілля, Зими палаци засвітило снігові, Нічного неба сяючі сузірря, В очах кохання відбиваються Землі.
Серед вогнів казкової фієсти, Кружляє завірюхи водевіль, Під вітра спільні духові оркестри, Я думав про давно минулий біль.
Згадав я з сумом зорепад серпневий, Коли не виправдав я зірки сподівання, Що з неба падала лише заради мене, А я не встиг замовити бажання.
АВТОПАРОДІЯ
СПОГАД Примерзли зорі до небес, Навколо – білий сніг, Згадав я з жахом серпня ніч, Серед січневих криг. Як відчайдушно намагавсь Замовити бажання, Коли летіли до землі Провісниці кохання. Як швидко падали вони, Ті в річку, ті до гаю. Сміялась ти, я бубонів, Що не гальмую, Просто не встигаю.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
