Весна бузковим цвітом буяла у саду, Чекала зустріч з літом – зустрінула біду. Принесли літні грози з далекої війни, Журби підступні сльози у материнські сни. Принесли розставання, надію у вікні, Молитви повні ночі, тривоги повні дні. Їй звістку про загибель приніс з собою сніг, А разом з нею фото – його веселий сміх, Немов говорить: “Мамо, не вірьте, я прийду”... І спомини повстали у довгу череду... Продовжує чекати в безмежній самоті, Так вірити, як мати, спроможні лиш святі.
Чудовий вірш, колись давно в мене був також твір на цю ж тему, тільки на російській мові. Дійсно підкреслили щиру материнську душу і віру в своїх дітей!
Чуттєвий вірш...а все тому що там часточка душі...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
