Весна бузковим цвітом буяла у саду, Чекала зустріч з літом – зустрінула біду. Принесли літні грози з далекої війни, Журби підступні сльози у материнські сни. Принесли розставання, надію у вікні, Молитви повні ночі, тривоги повні дні. Їй звістку про загибель приніс з собою сніг, А разом з нею фото – його веселий сміх, Немов говорить: “Мамо, не вірьте, я прийду”... І спомини повстали у довгу череду... Продовжує чекати в безмежній самоті, Так вірити, як мати, спроможні лиш святі.
Чудовий вірш, колись давно в мене був також твір на цю ж тему, тільки на російській мові. Дійсно підкреслили щиру материнську душу і віру в своїх дітей!
Чуттєвий вірш...а все тому що там часточка душі...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
