* * * Впала перша позолота На покров сумних дерев, Доросли осінні квіти До любові королев, І плоди у дозріванні Досягли до майбуття – Стало в світі всього більше, Лиш поменшало життя.
Не пульсує сік у скронях Зачарованих беріз, Йдуть бурхливою ходою В море ріки, повні сліз. День спроквола посміхнеться, Та частіше – невпопад. Всипле смутку повні жмені Нам під ноги листопад.
І пройде мороз між нами, І прилипне до спини, Як листок до мокрих вікон Чи сніжинка до стіни. І впадуть в зимову сплячку І думки, і почуття... І не все весна поверне До прекрасного життя.
Вітаю, Василю. То ви зовсім поруч мене живете. Я - з Виноградова, а ви - З Іршавсього району. От як буває. Рада вас бачити тут. І буду рада познайомитись ближче з вами як автором, та з вами, як Людиною.
А тепер про вірш. Зараз мені не хочеться порушувати спокій вашого сплеску думок, хочеться просто перечитувати. Гарно, але сумно. Певно сум також по-своєму гарний. Дякую за вірш
"І пройде мороз між нами, І прилипне до спини..." сильно, аж у мене мороз по шкірі пішов.....брррр......
От нарешті Ти, Василю, надрукував саме те, що я люблю у твоїх віршах... Аж тілесно слова відчуваєш.... Буває, що й розплакатись можу, бо болять слова.....
Йдуть бурхливою ходою В море ріки, повні сліз. -подобається ще й це Сумно від вашої поезії, на те вона й осінь.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
