|
Цвіте калина
полум’ям осіннім і знову туга
серце полонить.
Чому, скажіть,
під небом синім-синім
я не діждалась
щастя, хоч на мить?
Розтанула
давно чарівна мрія із журавлиним
криком в далині
і знов паде
до ніг журба осіння
іржавим
листям на сухій землі.
Ну де,
скажіть, те щастя загубилось і де, скажіть,
блукає та весна?
А може то
мені лише наснилось
у дивних і давно
минулих снах?..
Палає осінь
полум’ям калини,
багряним цвітом
душу полонить…
Усе в житті
минає, швидко плине,
а може й
щастя зазирне на мить?
| 
та
у Вас 
0
