|
«ХРЕСТ»
(П’єса-трагедія)
Дійові особи:
1. Понтій Пілат –
намісник Рима в Іудеї
2. Його дружина
3.Ірод – іудейський
цар
4. Астра – його
полюбовниця
5. Юда Іскаріот
6. Марія – молода
жінка з передмістя
7.Лазар – учень і
друг Ісуса
8. Фарисей
Протягом усієї п’єси чути збуджені
голоси натовпу. Вони то
переходять у напружену музику, то в гомін, то вриваються в дію окремими
вигуками. Їх немає тільки в сценах спогадів.
(Картина – 1-ша)
На сцені
Пілат і його дружина
ДРУЖИНА О, зупини, благаю!
У
тебе влада, сила,
ти
ж намісник!
ПІЛАТ Ну що ти,
заспокойся.
Що
з тобою?
ДРУЖИНА Не можу я забути сон страшний,
він
сниться вже три ночі.
То
віщий сон. Пророче він не добре.
Вриваються крики натовпу: Розп’яти! Крови! Крови!
ДРУЖИНА Ти чуєш? Що вони від нього хочуть?
Цей
натовп кровожерний і жорстокий!
Ти
ж сам казав, що кожний з них – людина,
а
в купі – це без мозку людожери,
що
гірші за вовків!
ПІЛАТ Ти заспокойся, люба!
Я лишень намісник
і
змушений стояти на сторожі
законів.
Знаю,
Він не винен. Я говорив з Ним
і
припав до серця мені Він також…
Тільки
я не можу
ламати Римом створений закон.
Як
я піду на це,
святоші-фарисеї
Засиплють
цісаря доносами на мене,
а
він і так не раз вже дорікав,
що
я прихильний до людей Юдеї.
ДРУЖИНА О, боги милі, чи ж не раз ламав закони ти,
а
тут життя невинне врятувати не можеш!
Чи
боїшся?
ПІЛАТ Годі, жінко! Я все зробив, що міг!
У день
святковий я право вибору їм дав:
Ісуса
чи Варавву!
Провина
не моя, що вибрали Варавву,
розбійника
найгіршого за всіх.
Такий
вже люд підступний і продажній
тебе
сьогодні зводять на престол,
а
завтра кинуть псові, наче кістку…
Чому
тремтиш ти? Що з тобою, люба?
ДРУЖИНА Не в силі я звільнитися від думки,
що Він
Месія
і
всі чутки про Нього дійсно правда.
Переді
мною зараз ожили дитячі спогади
давно
забуті.
Як
привиди, страшні вони круг мене.
О,
боги милі, дайте забуття!...
ПІЛАТ Люба! Мила! Та що з тобою,
хвора
ти либонь?
Мерщій
сюди води подайте!
ДРУЖИНА Не треба, Я не хвора.
Я
пам’ятаю
все. Хоч була ще дитя.
Мої
батьки запрошені були
на свято до царя Юдеї.
Він
святкував народження дитини.
Обурені були усі вельможі,
та
не з’явитися
ніхто не смів.
По
закутках усюди шепотіли,
а
вголос всі боялися проректи
про
те, що полюбовниці дитину
вітали,
як помазане дитя.
Та
тут ще вість пронеслась по Юдеї
що
народивсь Месія в Вифлеємі
й
до Ірода дійшли оті чутки…
О,
боги милі, що тоді вчинилось!
ПІЛАТ Не треба, люба, спогади
облиш.
Хто
знав тоді, що хвора він людина.
Це
тільки божевільний міг зробити.
Облиш,
не треба!
Цісар
сам звелів забути що колись
носив
корону божевільний цар.
Нема
царя крім цісаря у Римі…
Ти знов
мені про Нього нагадала…
Якби не
те химерне слово «ЦАР»,
то міг
би врятувати я Ісуса.
ДРУЖИНА Ти ж сам казав, що то неправда все.
Не мріє він про царство тут в Юдеї,
то
вигадка безглузда фарисейська!..
Своєму
слову ти вже не господар?..
ПІЛАТ Не плач.
ДРУЖИНА Я вже не плачу більше,
та тільки тут
страшне
передчуття
мене
гризе.
Болить
і ниє в грудях…
ПІЛАТ Ну, годі, йдемо до покоїв,
люба,
бо
сонце вже немилосердне стало.
ДРУЖИНА Там челяді стовбичить завжди
повно,
не
піду я,
бо
мушу розказати тобі
вже все.
Переконайся
сам,
що
провидіння було то із неба.
ПІЛАТ Ет, дурниці!
Це
казочки сіонських мудреців.
ДРУЖИНА Але ж я бачила
усе сама:
і
зірку в небі, і чудове сяйво,
і
ніби чула навіть дивний спів,
що
відігнав дитячий сон…
ПІЛАТ Ти спала.
ДРУЖИНА О ні!
А потім… потім…
море сліз і крові…
то жах,
коли невинні
діти
гинуть!…
Мене
тоді сховала мати у тронний зал.
Вона
ж бо добре знала,
що
не посміють царські посіпаки
шукати
там.
То
так воно і сталось.
Ти
знаєш що то за хвороба люта
спіткала Ірода?
Я
знаю таємницю
і
довго у душі її ховала…
Як
зараз бачу ту страшну картину…
Вона затулила обличчя руками, ніби бажаючи захистити себе від спогадів. Гасне світло.
| 
у Вас 
0
