|
(Картина -2-га)
На сцені Ірод.
Зайшовшись диким реготом, рубає мечем навколо себе невидимого ворога.
ІРОД
Кров!
Усюди
кров і влада!
Нема
нікого,
ні
сестер,
ні
брата!
Я
сам!
І трон
мені лише належить.
Нема
Месії. Він-бо вже не цар!
Померла
осоружна Маріамна…
Раптом затрясся, як в пропасниці, схопившись за
голову, щоб вгамувати біль. Повільно наростає спів хору «Не плач, Рахиле». Ірод
намагається сховатися від цього співу. Коли закінчуються останні акорди
мелодії, він безсило сповзає на підлогу. Входить полюбовниця Ірода Астра.
ІРОД О, Астро, Астро, обійми мене
І заспокой.
Душа вогнем
горить, а мозок
неначе чорне
гаддя точить.
Він схопив її за
руки, бажаючи пригорнути, і раптом побачив перстень зовсім простий, який носять
простолюдини.
ІРОД Зніми цей перстень.
Я тобі дарую
всієї Іудеї діаманти,
яких нема і в
Римської цариці.
О тільки не
дивись на мене так,
люби мене, як
ти колись любила.
В твоїх палких
обіймах спокій, рай…
Зніми цей
перстень. Він тобі не личить.
АСТРА Не доторкайсь!
Це
матері дарунок.
Вона була рабиня
із Єгипту
і до лиця цей
перстень для рабині!
ІРОД Ти ж не рабиня. Ти цариця, чуєш!
І смерть
тому, хто сміє нагадати…
АСТРА Не гнівайсь, царю,
годі
сумувати.
Ти хочеш щоби
сіла я на трон,
Який у крові
весь, як в діамантах?
Що
ж сяду я…
ІРОД О, ти моя цариця!
АСТРА Тож, вип’ємо вина за день такий
і
привітаймо смерті царювання!
О ні!
Спочатку буду танцювати!
Чи бачив
ти, коли танцює смерть?
Візьму-но
бубен, голосно заграю,
щоби не
чути, як рида Ізраїль,
як плаче
Палестина, стогне небо!..
Танцюй же,
царю!
Чи тобі
не любо
з коханкою
твоєю танцювати?
Ніхто вже
не стоїть тепер між нами
ні Маріамна,
ні її сини,
немає ні
сестер твоїх, ні брата…
і мого
сина більше теж нема…
На цілім
світі тільки я і ти!
ІРОД О, Астро, як прекрасна ти і люба…
АСТРА Зажди. Я хочу випити вина.
Сп’яніти хочу я від
цього щастя!
ІРОД Ти чарівниця!
АСТРА Стій. Наллю сама.
Вона
натиснула на перстень і в келих з вином вилила трунок, який був у персні.
АСТРА Пий, царю, хай вино зігріє,
Як
зігріває смерть холодна кров.
Ірод випиває вино.
Астра дико сміється.
ІРОД Та що з тобою, Астро?
Не смійся так!
Який жахливий сміх.
Замовкни!.. Не
дивися так на мене!
АСТРА Злякався, Іроде? Будь проклятий від
нині!
Печать
страшного пекла на тобі!
Що,
захотів ти вічно царювати,
напившись
сліз і крови досхочу?
Але
забув, що смертний ти.
Он бачиш,
чатує смерть,
готує вже
косу.
Поглянь
вона стоїть он за плечима!..
Ірод злякано обертається. Астра знову заходиться сміхом.
АСТРА Боїшся?
Чуєш,
смерте,
зачекай!
Нехай він сам
тебе благати буде,
щоб ти прийшла
до нього
і
звільнила
від мук
страшних.
Нехай живцем
гниє він,
хай хробаки їдять його живого,
а це
страшніше смерті
в
сто разів!
На ось
цей перстень.
Дратував
тебе він,
а в
ньому, царю, спала смерть твоя!
Страшний здогад промайнув у Ірода.
Він заревів, як поранений звір, і, вихопивши меча, встромив його у груди Астрі.
АСТРА Як легко стало…
Гасне світло.
| 
та
у Вас 
0
