|
(Картина – 5-та.)
Юда один на сцені.
ЮДА Як тяжко в голові…
іще
не вийшов хміль.
Якби вино в
мені любов згасило,
то був би я
щасливіший за всіх.
Та не вгамує
кляте зілля серця.
Куди не йду,
що не роблю -
Вона
перед очима.
Кохаю… і ненавиджу її.
Химерна баба,
диявола насіння
сміється наді
мною. Постривай.
Тебе з грудей
я вирву разом з серцем…
За що? Чи
гірший я за всіх,
чи
я каліка?
Калікою я
б краще був.
Тоді
б
вона мене
хоч пожаліла…
Ні,
жалощів від неї я не хочу!...
МАРІЯ Постривайте, я зараз все принесу.
ЮДА Марія. Це вона. Як серце б’ється.
МАРІЯ Хто тут? Ой, налякав мене.
Це ти?
Ховаєшся чого неначе злодій?
ЮДА Стривай.
МАРІЯ Пусти.
Ти знов прилип до мене,
Як той
реп’ях
до псячого хвоста?
ЮДА Маріє.
МАРІЯ Відпусти. Чекають он на мене.
Пусти,
кажу! Та ніколи мені!
ЮДА Послухай.
МАРІЯ Відчепись.
ЮДА З вогнем не грайся.
МАРІЯ От налякав. Пусти кажу!
ЮДА Кохаю…
МАРІЯ Ой, відчепися зі своїм коханням.
ЮДА То чим, скажи, тобі я
осоружний?
За
що ти так ненавидиш мене?
МАРІЯ Ненавиджу? Та не плети
дурниці.
Для
мене ти - пусте. Ні те, ні се.
ЮДА Пусте?! Та краще
вирви серце!..
МАРІЯ Ну, то чого ти киснеш?
Відпусти.
Я
вже тобі казала – не кохаю.
Знайди
собі когось.
ЮДА Люблю тебе.
МАРІЯ Поглянь на світ. Красунь
усюди повно,
а
я звичайна. Що в мені знайшов?
ЮДА Бо ти одна
пекельну пристрасть
будиш.
О
дай мені згоріти на вогні,
Із
вуст твоїх напитися кохання.
МАРІЯ Не доторкайсь! Пусти мене!..
О,
ні!..
Геть,
осоружний! Відійди від мене!
Хіба
на щось спроможешся ти ще?
Усе
життя все скиглиш і плазуєш.
ЮДА Це краще ніж «пусте». Спасибі
і за це!
МАРІЯ Нема за що і дякувати. Годі.
ЮДА Розпуснице! Прелюбодійко!
Чуєш?
МАРІЯ Неправда! Не бреши!
ЮДА Ти що, хіба свята?
МАРІЯ Хто сміє з нас святим себе
назвати?
На
цій землі святий лише Ісус!..
І
моє серце все йому належить,
і
Він єдиний той, кого я люблю.
За
нього і життя віддам своє…
ЮДА Ненавиджу тебе!
Ненавиджу,
Маріє!
МАРІЯ Та ти здурів, чи що?
Ото таке…
То
любиш, то ненавидиш
без міри.
Іди
вже геть! Не дошкуляй мені.
Нема
коли базікати з тобою.
ЮДА Не відганяй мене, як кошеня.
МАРІЯ Чи винна я, що ти такої
вдачі?
ЮДА Коли б ти в душу глянула
мою…
Нікчема
я для тебе, непринадний,
а
Він святий, Він цар на цій землі!
Його
ж бо і вітають ,наче Бога…
Ні,
Він, як всі! Він теж такий, як я
і
весь з людської плоті Він і крові!..
МАРІЯ Замовкни!
ЮДА Що ж побачиш,
як
нікчема
з
престолу скине світлого царя!
МАРІЯ Отямся, дурню!
Чи вино ще грає
в твоїй пустій, як кендюх, голові?
ЮДА Не насміхайсь, бо пожалієш!
Чуєш?
МАРІЯ Та цур тобі, вже годі,
відійди!
ЮДА Ненавиджу я всіх на цьому
світі,
а
гірше всіх ненавиджу її!
Гасне світло.
(Картина – 6-та.)
Пілат, його Дружина і Юда. Голосно вигукує натовп: «На хрест його! На
стовп! Крови! Крови!» Юда здригнувся і раптом усвідомив, що в жмені тримає
монети. Він в розпачі кидає їх.
ЮДА Я не хотів!.. Нема мені прощення
і місця вже
нема на цій землі!
ПІЛАТ Стій!.. Зупинися!.. Хто ота Марія?
ЮДА Навіщо вам? Багато тих Марій…
Пілат знову хоче його зупинити.
ДРУЖИНА Не треба. Він і так себе карає.
ПІЛАТ І він ще зветься муж?..
Не бійсь
того, хто завжди сильний
духом,
а
стережись слабкого. Він страшний
в
своїй підступності.
Не
раз таких я бачив…
ДРУЖИНА Поглянь-бо, он вернулася сторожа.
ПІЛАТ Нарешті.
Гукає до сторожі.
Коней заженіть до стайні!
Ви
Лазаря знайшли?
ГОЛОС Привезли, пане!
ПІЛАТ Нехай ввійде до мене.
| 
та
у Вас 
0
