Хотів бути лікарем
І все життя мов на долоні, і я в халаті білім серед зір... Я так хотів... Я так хотів. І десь вогнями блискавиці, Малюють знаки невідомі... Я так хотів... я так хотів. І знов знайшов себе у серці. Закрили дикі хмари сонця схід... Я так хотів... я так хотів. Чому зарисували сірими тонами Зорю, що пам’ятаю ще з дитинства. І все життя пройшло б в полоні... Я так хотів... так жаль - не зміг.
Додав: Mizar (16.11.2011)
| Автор: © Міо Зорян
Розміщено на сторінці : Нагурний Павло
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2044 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА