Приклоняю коліна перед часом, що йде, Плачу душею, як сонце сідає, Втішаюсь усім, що доля дає, Та щастя птахами у вирій злітає... І літа відпливають, як води стрімкі, Берізка весняна стрункішою стала, А небо дозрілим здається мені, Бо життя на долоні зрілість поклало. Слова не виплескують в будь-яку мить, Їх уміцнює мудрості тиша. Жити достойно Бог нам велить, Та часто ілюзія долю нам пише
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
