**** Беру папір, намагаюсь писати, Як боляче блукати в самоті, Як важко щастя в долю скерувати, Коли тьмяніють мислі у житті. Чому не радісно, чому сумую?! Життя - не відповідь, а шлях... Іду камінням, твердість чую, Не раз бреду по манівцях. І пам’ятаю, що колись довершу Свій путь перед воротами часу. Чи вспію пригадати гріх свій перший Не знаю, відаю - світанок збє росу. Оцю, що кришталево світла Сріблила шлях тяжкий земний. А я була в задумі, непривітна Не прийняла дарунок дорогий...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1678 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
