.
БЕРЕЖІМО ЖИТТЯ
«Для
всього свій час, і година своя
кожній справі під небом».
Старий
Завіт (Екл.3.1.)
Один котиться вниз, інший вгору піднімається,
Обидва життя не живуть.
Сходи на гору не раз прогинаються,
Вниз – в чорну прірву ведуть.
Що на заваді до світла в дорозі,
Чому «розпливає зо смутку душа»,
Чом чаша спасіння - не раз гіркі сльози,
І різні проблеми щораз на вустах?
Давай поміркуєм навіщо живемо…
Аби долати печалі й спокуси,
Аби нарікати на хрест, що несемо,
І розпинати гріхами Ісуса?
А що із сумлінням? Що із душею?
Поле широке – гниють колоски?
Хтось скаже: «Зораймо, змішаймо з землею…»,
А я вас благаю: політь бур’яни.
І як останнє зірвете коріння,
У серці засвітиться світло згори.
Час виявить правду, й нове покоління
Питиме мудрість живої ріки.
Вересень, 2005
|