Я птахом у вись злетів би, якби у мене крила були Я рай на землі створив би, щоб ми там з тобою жили Я піймаю для тебе зірку падаючу із небес Розтоплю кригу взимку, щоб з нею сум твій щез.
Я пісень написав би сотні, аби лиш слухала ти їх Не втішають багатства жодні, найдорожчий для мене твій сміх Я прийду до тебе святом, що вічно іскритиме в долі твоїй І щастя щедро градом, посипить добром і на стежці моїй.
Я тобі подарую казку, що буде світлом в буденній імлі Ти відчуєш ніжність й ласку, з якою цвітуть всі квіти землі Я для тебе стану серцем, без якого неможливе життя Ти для мене станеш творцем, мого нового буття
Вірш справляє сильне враження своєю емоційністю і динамічністю. Відчувається, що автор насправді кохає. Ну, а якщо шукати недоліки... можливо, деінде можна підправити розмір.
Дякую всім за коментарі, на жаль я ще не закоханий
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
