Коли правди умирають
Брехні в сльозах очі миють
Не питайте я не знаю
Тих що топчуть нам надії
Я влітаю у минуле
Мов в дитячі предків роки
І виловлюю як було
Там де родився неспокій
Незабув я. Пам’ятаю
Слова бабці тата мами
Їх любов до свого краю
Їхню тугу за горами
Боже , як вони тужили
До пагорбів і потоків
Як тоді росли їм крила
Зрілих повних віри років
Кожне рано несло силу
На повернення в Карпати
Вони мріяли і снили
Все це було їм як святість
І молилися тихенько
Своїм словом так як вміли
Не один раз коротенько
Прохання в небо летіли
Щоб вернути щоб вернути
На попелище хатини
Й поміняти шляхи круті
Надсяння і Лемківщини
Сплять каплички придорожні
В них колись були ікони
Нема нас вони порожні
В душі й серці лишивсь спомин
29.05.2008р.
Другие материалы по теме
| 
у Вас 
0
