Ще хвилина, а промине Час, якого не зупиниш. Попращаймо чужину Ось проща в Батьківщину, Щоб почуло серце наше Своє рідне. Воно краще...
Краще буде! Наші люди П*ястуком вдаряють в груди, Молять Бога, як тоді, Коли ставлялись біді Шістдесять років тому Кинені у чужину.
Знай, я й нині сльози бачу Тих, які вже сплять, не плачуть... На цвентарях чужини
Увійшли у вічні сни, А нескорена душа Завжди родить наше Я
Над Карпатами вже й тіні Розливають жах дитині. Син і доня, а вже й внуки Від Карпат вивчають звуки. Де мовчазні камінь, дзвони Воскрешають сорок сьомий. Перемишль 29.04.2007р.
ШЕВЧЕНКІІВСЬКИМ ГАЄМ ЙДУЧИ
Гай Зелений гай І землі рідної хати Ні Хоч хати бідні були Не бідні ми Рідної землі сини Гріхом про це не згадати Як жив наш дідусь Де породила мати Де тато З чола стирав піт Коли орав ниву Це був його світ Він тут був щасливий Наші батьки Завжди співали пісні Чи були веселі чи сумні... Тут виливали сльози Коли приходила загроза Ми їх сини Нам все це треба знати І з усіх усюд Повертати І кохати І шанувати Нам треба зберегти Бо якщо ні То втратим Нашу святість. Львів. 01.05.2007р.
У бідноті ніколи не сидіти як серцем рідний край любити .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
у Вас 
0
