Долина сліз. Життя – долина сліз. Сьогодні я своє уже відплачу… Ця осінь, Господи, така гаряча, Навіщо ж, людоньки, збирати хмиз?
Бо що мій біль у вироку осуднім, Сорочки шмаття і солоність щік? Чужих обмов гадюччя в'яже вік, І я не я, а лиш рубці і руб’я.
На тлі осіннім у багрянці риз Юрба шаліє, озвірівши ґвалтом, І кожен враз є божеством і катом. …Мені так страшно… Не збирайте хмиз…
18.11.2011
***
Сліпа від сліз, від крику безголоса, Сорочки шмаття і лице в багні. Снігами закривавлена і боса Зникома тінь колишньої мене… Чому ніхто – ніхто! не скаже: досить! І жоден – жоден! не заступить, ні. Зло шарпнув вітер сплутаним волоссям, Обмов чужих збіговище марне…
Реальність дика, хвора нереально, На шиї зашморг гаддям провиса. Останній ранок подихом розтане, Сльоза остання висхне і мине, Щасливий натовп прокричить: осанна! Ну хто життя моє переписав? А снігу саван, аж по небо саван, Чи крижмо, помережане рясне.
Під плач калини я ступлю за грань і Душа дитям потомленим засне.
У відьмину душу, що рай свій шукає, Теплом всюдисущим любов проникає. Віднині ти вільна, ти не полонянка! Кохання всесильне – згориш до останку На пристрасті ватрі, де мрія іскриться, Вона того варта.То ж, відьмо, наситься! О, Боже, ти вільна, хоч натовпу осуд Таких, як ти, сильних, у жертву приносить... У середньовіччі палили вас, відьом, Так було одвічно, від цього всі біди…
У відьмину душу, що рай свій шукає, Вдивляюся дужче. Ти справжня – яка є?...
Саламандрою звиватися в огні, Блискавицею сліпити в вишині, – Все це долею призначено мені – Навідмаш роздвоєній Оксані. Знаю добре свого двійника: Ідолопоклонниця, язичниця. Інша – кисть руки гнучка, тонка І очей прозориста самітниця. Любиш першу – то до крові, до вогню, Як цілує – то смертельний трунок! Херувими вибирають лиш рівню: Дотик крил голубки – поцілунок… Спис, перо, вино і божевілля. І очей наївна голубінь. Ніжність – приворотне моє зілля, Ум і серце – дальня далечінь. Ради іншого в огонь піду і воду, Ради себе страшно: обпечусь… Ще боюсь поганої погоди, А от ночі й чорта не боюсь! Як такою жити? Карти брешуть. Полюсність духовна і в яву. Руки коси довго-русі чешуть, Люблю чи ненавиджу – живу! Саламандрою згорнутись у вогні, Зіркою пройти у вишині Чи зів’янути ромашкою у сні – Непомирено роздвоєній мені?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
