"Шрамує душу амальгамами вправно..." Здається не буде кінця вашому замислу в цьому вірші і раптом -один лише рядочок і рука майстра закінчила свою думку.МОЛОДЕЦЬ!!!
то два роки тому у мене був роман у віршованій переписці на Поетичних Майстернях з одним поетом з Нью-Йорку, колишнім львів"янином... отаке йому присвятила) А Торус - його знак зодіаку)
Я ніяк в толк не могла взяти, як це поміж " Мінотаврів і Торусів" - затисалися "мейли" та з коментаря все стало на свої місця і як завжди дуже емоціонально, і образно.
Не відаєш туги людської, Космосе! Стікає сум по венах і не спиниться, В пульсаціях звучу чийогось голосу І вірю в те, що мрія мрій окрилиться. Ловлю тепло, що рветься через відстані, Ловлю душею всі небес означення. Тавром людські серця навік помічені За пристрасті, що болями оплачуєм. Свідомість догорає, наче знищена Реальністю, розтерзаною прірвою, Яка щораз горою є найвищою, Яка безсонням серце прагне вирвати. Здається, ця любов - забави розуму, Для тіла і душі неначе вбивством є. В Небес за це пробачення ми просимо, Хоч є любов завжди безмежно-чистою... У сни втікаєм, ходим лабіринтами У пошуках того, що нами втрачено. Хтось, може, називає це інстинктами? За що тоді просити нам пробачення? В очах Небес не маємо розгрішення, Шматуєм душу, прагнучи кохатися... Усе вагоме бачиться на відстані! Ти знаєш - з нами все ще може статися...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Не відаєш моєї туги, Торусе*,
у Вас 
0
