Надривним і багряним ля-мінор.

Губив тональність, страчуючи шанси

Прощань, повернень, видихів. Зостався

В безчассі меж минувшини узор.

Не танцювала, а жила у рухах,

З подолу сукні квіткою росла.

Підборів вистук, як хорали слухав,

Не жінкою, а захмелілим духом…

Палила серце огином крила.

Червона сукня, як вогненна кара,

Постави рух, напнутий в тятиву.

І кожен крок по лезу чи по хмарах,

Бруківки біль з підборами у парі,

Червоний вихор протинає млу.

Кинджальним сном розрізана усоте

Уявних нитей видима вуаль.

Вогонь гітари, скрипки ніжна цнота,

Танечниці кармінний трепет-спротив —

Осіннє танго плине тінню. Жаль…

20.11.2011