Мій ангелику жалібноокий не дивись на мене з осудом
Я кішка що проживає сьоме життя прогулюючись краєм парапету
Я фенікс без надії на відродження
Я метелик що довіряє пломеню свічі
І я свіча що плавиться від неможливості освітити ніч
Моє відображення в дзеркалі так мало подібне на мене
Бо я прекрасна а воно втомлене і зі зморшками навколо очей
Ангелику-охоронцю не заламуй відчаєм прозорі рученята
Ти зі мною уже і сам як метелик на голці
Шкода кришталевого передзвону крил
Раз-два-три-раз-два-три-раз-два-три
Це не танець це агонія
Тобі важко літати бо загубив оберемок пір’їн
Зупиняючи мене коли я не хотіла зупинятись
Стукав у шибку автобуса і викликав у пам’яті образливі фрази
І ми обоє з тобою плакали але я все одно вперто будувала палац ілюзій
Прости мене сонячний ангелику за всі садна синці і глибокі рани
На твоєму витонченому тільці
За подовгасто-солоні краплі сліз від кутика ока до конвалії серденька
Я розумію твій альтруїзм
Але я не можу врятувати тебе
Пробач
Твоя підопічна
Нехай Твої слізоньки будуть лише від щастя, а ангелик споглядає зі своєї хмаринки на Тебе не жалісно з осудом, а з невимовною радістю за те, у нього є ТАКА підопічна! Живи, Оксаночко, і будь щаслива!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
