Я , Шевців Михайло Миколайович, народився 6 січня 1951р. в селі
Утіховичі Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний
інститут, електромеханічний факультет, пенсіонер.
Працюю на приватному підприємстві.
Проживаю у Львові (сторінку у Львівській).
Магія Слова
О слово , слово – в чому твоя сила? В чому твоя магічна таїна ? Ти можеш кригу розтопити в серці, А можеш спопелити все до дна.
Летиш, мов куля, до цілі шалена, Ніхто не в силі замір відвернуть. А можеш немічного підійняти з ложа, Щоби перерваний продовжив путь.
Буваєш буревію поривом нестримним, Або ж струмочком, що дзвенить в гаю. То раптом зашумиш, мов теплий дощик, Скропиш спраглим , жаданим "люблю”.
Ніби води ковток джерельної у спеку, Спрагу душі вгамовуєш ураз. Неправду виведеш на чисту воду, Для тих, хто блудить манівцями – дороговказ.
Вселяєш людям віру і надію, Міцний дух гартуєш, мов булат. Ми немов народжуємось вдруге, Сили наші множаться в стократ.
П’янким вином нуртуєш в жилах, Ніжним дотиком торкаєшся лиця, Сила твоя часом незбагненна, Незвідана порою до кінця. 2010
Пам'ять
Сивий Дніпро несе глибокі води У синю даль, за обрій, в далину. З водами пливе пам'ять у минуле, І повертається у рідну сторону.
Шумить Дніпро і грає хвиля пінна. Реве і стогне, мовби сварить нас За пам'ять літ, що в вічність промайнули, Згубивши України славний час.
Вода стрімка несе у собі згадку Часів булих, що вже пройшли давно, І прадідів добірнеє насіння Сховали й замулили мов те дно.
Та пам'ять кличе, стукає у груди, Шукає скрізь відчинені серця, Щоби своє минуле не забути, Справу дідів довести до кінця 2007
Дух давнини
Чи знаєш ти про що дуби говорять, Які в степу з давніх-давен стоять. І тихими ночами й вечорами Про щось своє неквапно гомонять.
Пливе бесіда розважна і статечна, Гортає сторінки кілець життя, Де в пам’яті спресовані століття, Яким повік не буде вороття.
Вони є свідками часів славетних, Що у скарбницю пам’яті лягли. Очевидці днів, коли степи палали, І орди на наш край ішли.
Дуби ті бачили дружини княжі, І козаків на вороних конях, Які громили на своїй землі чужинців, І зупиняли їх кривавий шлях.
Доблесні князі і гетьмани козацькі, В тіні дубів порою спочивали. А вечорами понад степи й діброви Тихі й журливі тут пісні лунали.
Не проходьмо мимо – на хвилю зупинімось. Наберімось сили і духу давнини. Злиймося із дубом і тілом, і душею. Серцем своїм відчуймо, чиї ми є сини. 2007
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2341 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
