Переможцю
Мо' й таємниці у тому нема Є тільки наскрізь оголені нерви Все навкруги замітає зима Я вже не бачу і миті перерви Можна забути навіки усе Можна знов віднайти дороге Може навіть відкрити лице? Але навіщо майбутнє таке? Переможців не судять. Чомусь. Що дає їм ота перемога? Переможений стерпить цей струс І в майбутнє проломить дорогу. Місяць сонцем осяє завтра І програє тоді примара, Бій постійний є нашим життям Щастя людини із забуттям?
Додав: Trajana (13.05.2013)
| Автор: © Маріанна
Розміщено на сторінці : Маріанна
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1681 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА