Клятий вітер Не голубить - Ломить віти В кроні дуба, Ворон кряче, Стогнуть гро'ми, Небо плаче З перевтоми. Осінь квилить, Рве волосся, Люд безсилий Волі просить. В серці темінь Безпросвітна, "Дайте кремінь - Прагнем світла!". Очі страхом Повноводні, Нема шляху - Вир безодні, Під руками Мокра скеля. Де ж той камінь? Невеселі Бродять люди, Наче мертві, Прагнуть Чуда - "Вирви серце! Де ж ти, Данко? Озовися!"... До останку люд молився...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
та
у Вас 
0
