Клятий вітер Не голубить - Ломить віти В кроні дуба, Ворон кряче, Стогнуть гро'ми, Небо плаче З перевтоми. Осінь квилить, Рве волосся, Люд безсилий Волі просить. В серці темінь Безпросвітна, "Дайте кремінь - Прагнем світла!". Очі страхом Повноводні, Нема шляху - Вир безодні, Під руками Мокра скеля. Де ж той камінь? Невеселі Бродять люди, Наче мертві, Прагнуть Чуда - "Вирви серце! Де ж ти, Данко? Озовися!"... До останку люд молився...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
