Сніжить
Сніжить по стрісі вихором зима, Стежками стелить срібною зорею, Самотньо завиває синь німа І замітає білу галерею. Відлуння у свічадах застига, Снує у тиші замкнена застуда Душі, яку покинула снага І не рятує навіть велелюддя. Погнулося і негнучке гілля, Так хочеться втікати відтіля, Та марно протікає мертвий час. Ні крику, ані трепету не жди, Вже нитка загубилася мети, Погас вогонь, нарешті вже погас.
Додав: Trajana (16.01.2015)
| Автор: © Маріанна
Розміщено на сторінці : Маріанна
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1795
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ karas : Ми різні люди , добрі й злі , та правда завжди головна в житті .
karas : Коли не ділимося добром приходить зло , але про це ми дуже часто забуваєм .
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
та
у Вас 
0
