На ніс, губу, та брову, Зіна кульчики вчепила,
Теж зачіску модну "Стріха" на голові зробила.
Ще накладні довгі нігті, на руках теж вона має,
Цепочки золоті й каблучи на себе всі надіває.
У вухах по десять дирок, діаманти теж у них,
У язику, пупку, шурупи, по два браслети золотих.
Ще макіяж дуже яскравий в салоні зробили,
В солярії на темно плечі, теж в неї загоріли.
Приїхала у цьому всьому, Зіна в село до дідуся,
Бабця зі страху мало не вмерла, та родина вся,
Дідусь говорить: - Ти, Зіночко, звідки прилетіла?
Інопланетна вже тарілка напевно десь тут сіла?
Тобі треба ще на рот, замок великий почепити,
Щоб не могла вже зовсім їсти, та ще й говорити.
А, ця прикраса для пупка, для чого вона в тебе?,
Мабуть, щоб всіх чоловіків чіпляти вже до себе?
Свині в стайні теж кульчики мають на носі і губах,
Ти б, такою нам страшною, не приснилася і в снах.
А, пазурі!... Як у індиків, що грядки всі розгрібають,
Такі кульчики на вухах, корови в хліві наші мають.
Зніми дитино усе швидко, щоб не сміялись з тебе,
Візьми гребінець і причешися, та подивись на себе.
Ти молоденька, та красива, природна красота вже є,
А, це все зайве, що на тобі краси і розуму не придає.
та
у Вас 
0
