Поміж сніжинок тане образ твій Він в чистім небі наче сонце сяє Повсюди бачу я, тебе, коханий мій А в голові і досі голос твій лунає У подиху зими, тебе я відчуваю Він, як вогонь всю душу обігріє І що мене переповняє, я не знаю Та від думок про тебе серце аж німіє. Слова немов осінній лист останній За вітром десь у світ полинуть А почуття до тебе і кохання І образ твій - ніколи не покинуть. Зимовим ранком знов тебе побачу Поміж сніжинок, що летять так легко Це сльози радості у мене, я не плачу! І поруч ти і водночас далеко!
Юні відчуття і молодість наївна, хоча така красива.....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0